Вища перевагаВища освіта завжди була і досі залишається приводом для гордості та впевненості. Людина, що закінчила університет, має за плечима не лише знання – теоретичні та практичні, а й безцінний досвід спілкування з рівними за знаннями та можливостями людьми, розуміння необхідності постійної боротьби з самим собою та конкурентами та здатна більш тверезо аналізувати все, що відбувається навколо. Звісно, молодому спеціалісту ще доведеться багато чому вчитися, стикаючись із речами, яких навчальна програма оминула стороною. Проте база, яка була закладена викладачами на лекціях і семінарах, ще довго слугуватиме дороговказом на нелегкому робочому шляху. Так історично склалося, що Україна належить до списку держав з досить високим рівнем вищої освіти. І, хоча різноманітні рейтингові огляди не включають українські виші навіть до сотні кращих, українці самі доводять свою профпридатність, а разом із цим – конкурентоспроможність нашої освітньої системи. Такі країни, як Німеччина, Канада та США вже давно оцінили професіоналізм та працьовитість наших лікарів, інженерів та програмістів. За даними Федерації профспілок України, близько 80% українських студентів мають наміри поїхати за межі Батьківщини для пошуків роботи. Всім відомі проблеми, які змушують наших співвітчизників «міняти паспорти» – це і безробіття, і низький рівень заробітної плати, корупція, криза… І якщо на перших порах незалежності країну залишали здебільшого вчені зі значним професійним досвідом, то сьогодні саме молодь є найбільш мобільною та схильною до еміграції верствою населення. Та чи можна звинувачувати у всіх бідах державу? Останнім часом все більшою проблемою для економіки країни стає негативне зовнішньоекономічне сальдо. Країні доводиться закуповувати все більше імпортних товарів, а вітчизняні підприємства-виробники змушені балансувати на межі рентабельності. І однією з причин цьому є дисбаланс на ринку праці, що склався за останнє десятиріччя. З кожним роком українські ВНЗ випускають тисячі економістів та юристів в той час, коли потреба у кваліфікованій робітничій силі тільки зростає. Світ увійшов у епоху високих технологій. Країни, що виробляють електроніку та обладнання – Китай, Японія, Південна Корея – фіксують зростання зовнішньоторговельного балансу. В цей же час, решта країн також намагається слідувати в ногу з часом. Наприклад, Росія у своїй державній стратегії робить ставку на розвиток нанотехнологій, задля чого фінансує створення технопарків, таких, як Сколково. Це – пряма вказівка для майбутніх абітурієнтів, пропозиція великих можливостей. Випускник, що обирає вищий навчальний заклад для вступу, чітко усвідомлює, що технічні спеціальності користуються значним попитом і за умов плідного навчання він зможе отримати гарну і перспективну роботу. Втім, відсоток російських студентів, що бажають працювати за кордоном, такий самий, як і в нашій країні – близько 80%. Це свідчить про те, що рівень довіри до даних ініціатив уряду Російської Федерації, нажаль, досить низький. В нашій же країні досі не існує стійкої державної програми розвитку. У суспільстві зріє невизначеність щодо майбутнього держави. І в цей нелегкий момент, коли абітурієнт повинен визначити своє майбутнє, він змушений бути максимально прагматичним – обирати галузі знань, що мають пряме відношення до грошей. Зрештою, щороку ринок поповнюється тисячами безробітних професіоналів з гарним дипломом, який нікому не потрібен. Звідси витікає три варіанти розвитку подій: відкривати власний бізнес, працювати не за спеціальністю або ж спробувати долю на чужині. Адже, отримавши статус спеціаліста у певній галузі знань та витративши п’ять років свого життя на цю працю – ніхто не горітиме бажанням стати некваліфікованою робочою силою на заводі. Європа ж, навпаки, демонструє протилежний приклад – випускники шкіл та коледжів двічі подумають, чи треба їм ця вища освіта. Адже можна одразу знайти роботу та працювати на свою кар’єру в той час, як однолітки витрачають найкращі роки у лекційних аудиторіях. За даними «Євростат», лише 24% громадян країн ЄС у віці від 25 до 64 років здобули вищу освіту. Втім, керівничі органи Європейської співдружності мають намір підвищити цю цифру до 2020 року хоча б на 10%. Європа має схожі з нами проблеми – недобір технічних спеціальностей. Натомість, європейські студенти вподобали соціологію, право та бізнес. Ще одним характерним для розвинених країн Європи та інших частин світу параметром, що впливає на вибір вищої освіти, є рівень заробітної плати. Працівники, що мають диплом у певній галузі зазвичай отримують деякі фінансові преференції – компанії охоче платять більше за якісні знання. Наприклад, до фінансової кризи 2008-2011 років чоловіки з вищою освітою могли претендувати на надбавку розміром 58% до звичайної зарплати, яку отримують їх менш кваліфіковані колеги. Жінки ж отримували надбавку, що складала 54% (навіть у феміністичній Європі зберігається дисбаланс у оплаті праці між чоловіками та жінками). Криза посилила необхідність у кваліфікованих кадрах, що спричинило підвищення різниці у оплаті праці – 67 та 59 відсотків для жінок та чоловіків відповідно (згідно досліджень, проведених Організацією економічної співпраці та розвитку). І це далеко не єдина перевага вищої освіти, що підвищує конкурентоспроможність висококваліфікованих працівників. Криза показала, що освічені працівники зазнавали меншого ризику бути звільненими у результаті скорочень. Відповідно, рівень безробіття серед власників дипломів за період кризи підвищився з 3,3 до 4,9%, а серед тих, хто дипломів не має – з 4,7 до 7,6%. Варто зазначити, що не всі країни ставлять розвиток вищої освіти за головну мету. Наприклад, Канада вже впродовж останніх 10 років не змінювала розміру видатків у даній галузі. Пояснюється це просто – країна потребує вирішення багатьох проблем, серед яких і охорона здоров’я. Гроші доводиться розподіляти за найбільш необхідними та нагальними напрямками. Тут в приклад можна поставити Україну – за останні сім років витрати на освіту потроїлися і сягають близько 6% валового внутрішнього продукту. За цим показником нам поступаються такі країни, як Росія, Польща або Словаччина. Та все ж, не варто забувати про різницю ВВП наших країн, перш ніж радіти такій статистиці. Однак, за нещодавнім висновком вчених Мельбурнського університету, Україна зайняла 25 місце у списку країн з найкращими умовами для здобуття освіти. Перше місце за правом вибороли США. Навчання у даній країні вибирають студенти з усього світу, незважаючи на його значну вартість. Однією з ключових тенденцій останніх років є освітня міграція. З 2000 року кількість студентів, що навчаються в інших країнах, зросла на 99% і у 2010 становила 4,1 млн. осіб. Країни-реципієнти підвищують свій міжнародний імідж, надаючи якісну освіту громадянам інших країн, а студенти – отримують можливість побачити світ та здобути передові знання у галузях, що їх цікавить. Міжнародна глобалізація тільки підсилює цей процес, стираючи кордони між культурами та країнами. Очевидно, що попит на висококваліфікованих робітників збережеться. Проте вступникам все ж доведеться частіше звертати увагу на технічні спеціальності. В умовах глобалізації корпорації встановлюватимуть свої вимоги до робочої сили, а майбутнім абітурієнтам нічого не залишиться, як підкоритись вимогам ринку. Джерела:
Матеріал підготували: Ткачук Олена Володимирівна Остання редакція: 13.04.13 |